Сьогодні — з’являються у стрічках як волонтери, меценати та патріоти. Степан Черновецький, Олесь Довгий та Вадим Столар активно допомагають армії. Але мовчать про минуле, яке з Києва пам’ятають усі.
Хто вони і чому про них варто згадати
Ці прізвища давно стали синонімами до слова "схеми" у Києві. Довгий, Черновецький-молодший і Столар — фігури, що в нульових та десятих активно освоювали столичну землю, забудову та фінансові потоки через ручну Київраду, сумнівні проєкти та політичні покровительства.
Коли грянула війна, вони не зникли. Але з’явилися у новому амплуа — тепер вони не ділки, а добродійники.
Олесь Довгий: від кнопкодава до "цілителя"
Колишній секретар Київради, якого називали "кнопкодавом епохи Черновецького", сьогодні відкриває реабілітаційні центри для ветеранів та активно говорить про підтримку ЗСУ.
Утім, саме за його каденції через Київраду проштовхували рішення про виділення земель сумнівним фірмам, багато з яких нині є об'єктами судових розслідувань або вже стали багатоповерхівками.
Степан Черновецький: забудова на спадщині "мера-гумориста"
Син Леоніда Черновецького — ексмера Києва, якого в народі прозвали "Льоня-космос" — знову активно в українській публічній політиці. Тільки тепер не як чиновник, а як забудовник і благодійник.
Частина земель, на яких сьогодні зводяться його об’єкти, — це ті самі ділянки, що були роздані "за баті" сумнівним шляхом. Сьогодні Черновецький-молодший активно фінансує допомогу військовим, але мовчить про походження свого стартового капіталу.
Вадим Столар: "будівничий" схем від ОПЗЖ
Один з найближчих соратників ОПЗЖ і власник низки забудов у Києві та Дніпрі. Його ім’я спливає у контексті скандалу "Еліта-центр", численних афер із пайовиками, а також тіньових впливів на Київраду.
Після 2022 року Столар не зник — він став активним донором, возить амуніцію на фронт, робить гучні заяви про підтримку воїнів. Однак про минуле — ані слова. Хоча воно й досі дає про себе знати, зокрема в судах і кримінальних провадженнях.
Волонтерство як новий піар?
Допомагати армії — це добре. Але коли це робиться руками людей, які раніше системно шкодили столиці, виглядає це не як доброчинність, а як відбілювання репутації.
Фото з військовими, гучні пости у соцмережах, грошові вливання в реабілітаційні проєкти — усе це добре виглядає в стрічці новин. Але викликає запитання: чи не час було б не лише донатити, а й відповідати за минуле?