Нова порція записів, відомих як «плівки Міндича», зафіксувала неочікуваний інтерес власника NAVI та Maincast Максима Кріппи до телевізійного ринку. У приватних бесідах фігурують суми у десятки мільйонів доларів та назви каналів, що десятиліттями визначали інформаційний порядок денний.
Поки прес-служба бізнесмена запевняє, що він не знайомий із фігурантами записів, стенограми розмов малюють картину масштабних кулуарних торгів. Хто насправді готується стати новим медіамагнатом та скільки коштує «Інтер» у 2026 році.
Медіаактиви за ціною кіберспорту
У розмовах, датованих серединою 2025 року та оприлюднених у травні 2026-го, Тимур Міндич відверто обговорює запити Максима Кріппи. Згідно зі стенограмами, бізнесмен «хоче купити канал», і головною ціллю називають «Інтер».
Найцікавіше у записах — це прагматизм торгів. Співрозмовники обговорюють цінову вилку: «можемо 50, можемо назвати 70, за 50 домовитися». Мова йде про мільйони доларів. Окрім «Інтера», у контексті переговорів згадується ще один актив. Експерти припускають, що це може бути канал «Ми-Україна», який останнім часом активно нарощував присутність у телемарафоні.
Позиція Кріппи: «Маніпуляція та фейк»
Реакція холдингу ARS Capital, який об’єднує активи Кріппи, була миттєвою та категоричною. Прес-служба заявила, що бізнесмен ніколи не вів переговорів про купівлю «Інтера» чи будь-яких інших українських телеканалів.
«Максим Кріппа не знайомий і ніколи не мав контактів із фігурантами так званих "плівок НАБУ". Інформація про його зацікавленість у медіаактивах не відповідає дійсності та є маніпулятивною», — йдеться в офіційній заяві.
Чому це важливо?
Попри спростування, поява імені Кріппи в такому контексті є симптоматичною. Останнім часом бізнесмен активно скуповує знакові активи: від готелів у центрі Києва до великих ІТ-компаній. Вихід на ринок телебачення був би логічним кроком для конвертації капіталу в політичний та інформаційний вплив.
Наразі «Інтер» юридично залишається в орбіті Дмитра Фірташа, проте чутки про зміну структури власності (зокрема на користь Сергія Льовочкіна або нових «незалежних» інвесторів) ходять коридорами влади вже давно. «Плівки Міндича» лише підтверджують, що доля великих медіа в Україні досі вирішується не на відкритих аукціонах, а у закритих кабінетах за кавою, де ціна питання може змінюватися на 20 мільйонів за одну фразу.
Слідство та медіаексперти продовжують вивчати записи, адже якщо автентичність плівок буде підтверджена, це може означати початок найбільшої медійної перестановки за останні роки. Чи з'явиться в Україні новий «телевізійний господар», ми дізнаємося вже найближчим часом.