За його словами, українці - це південна гілка російського народу, а Україна рано чи пізно все одно повернеться в "рідну гавань".
Про це він заявив 2017 року на пропагандистському Першому каналі в Росії.
"Скажу не як режисер, а як людина, що прожив в Україні досить довго. Я вважаю, що ніякої України немає, їх (українців прим.ред) теж немає. Є південна гілка російського народу, і коли-то ми все одно об'єднаємося", - заявив він.
Російський уточнив, що навіть Львів і всі решта також будуть належати РФ.
"Аж до того, що належало в результаті Польщі: то є Львів і все інше. І чим більше буде ось такого (скандалів прим. ред) в Україні, тим швидше вона повернеться в свою гавань, в нашу сім'ю. Чим більше, тим краще ", - додав він.
Також раніше повідомлялося, що український письменник Андрій Кокотюха розповів, чому деякі українці добре ставляться до росіян.
За його словами, багато українців добре ставляться до Росії, тому що ця симпатія тримається на пам'яті про відомих російських літературних творах, а також любові до радянських фільмів.
"Дивна любов українців до агресора тримається на пам'яті про казках Пушкіна, на яких ми виросли. На Толстого, Достоєвського і Чехова — а адже писали в один час з ними Золя, Мопассан і у нас чомусь не культивують, хоча вони теж визнані світом класики. І на російських радянських фільмах в ефірі Інтера", - пояснив він.
Раніше стало відомо, що письменник Віталій Капранов потужно висловився про українську мову
За його словами, в Україні в умовах конфлікту з Росією українська мова відіграє роль мітки "свій-чужий".
"Ми нарешті зрозуміли, що Україна – це не тільки територія, огороджена парканом. Україна – в головах. Україна – це інформаційний простір, мітка свій-чужий", – зазначив Капранов.
Письменник навів приклад, пояснивши, що має на увазі, коли говорить про мітку "свій-чужий".
"Як нам на фронті говорили – лежить поранений боєць в стані шоку, нічого не бачить. У нього в руках граната і автомат. І все болить. До нього повзе санітар. Є два варіанти, як до нього звернутися. Якщо (російською – ред.) "братишка, потерпи, я сейчас приду, я сейчас доползу" – можна отримати і гранату у відповідь. А якщо звернутися (українською – ред.) – це елементарна мітка свій-чужий", – пояснив він.
Як підкреслив письменник, "питання свій-чужий насправді головне". Капранов також зазначив, що сьогодні багато російськомовних українців переходять на українську мову разом зі своїми дітьми.
"А мова – це запитання свій-чужий. Зараз, коли війна на Донбасі її загострює, то всі розмови, що "у Швейцарії в кожному кантоні свою мову", "у Сінгапурі четра мови", "у Фінляндії два" і так далі – вже не такі актуальні. Ми від абстрактних речей переходимо до конкретних", – заявив він.