Відомий активіст Дмитро Корчинський опублікував критичний допис у мережі Фейсбук щодо призначення Леоніда Кравчука членом ТКГ.
"Відтепер Україну в мінській переговорній групі представлятиме кравчук (ватник, матеріально залежний від медведчука). Він міг би представляти й протилежну сторону. Більше нікого не треба: сидить одинокий кравчук і пише текст домовленості між собою і собою про нашу капітуляцію", - пише Дмитро Корчинський.
Так, коментатор Андрій Срібний також підтримав допис Корчинського.
"Може це також не спроста, також знаково, Кравчук в Бєловєжській пущі підписував, тепер також... Кажуть в маскві люблять різні знаки і символи.." - пише Срібний.
Українці раніше писали, що сайт президента України передає слова Леоніда Кравчука після його призначення представником України в ТКГ. Кравчук відзначає, що він думав над тим, щоб зайняти таку важливу посаду, але коли подумалося, що наші хлопці і дівчата гинуть, захищаючи свою землю, то сумнівів не стало і думати було над чим, бо прийшло розуміння, що потрібно докласти всіх з ВОІ зусилля, щоб досягти миру.
Це золоті слова першого президента України, тільки є одне «але». Леоніду Макаровичу треба було думати набагато раніше, якщо він не хотів, щоб українські хлопці зараз гинули від московських куль, захищаючи нашу землю.
Про це на своїй сторінці в Facebook пише екс-міністр інфраструктури Володимир Омелян.
Він зазначає, наприклад, думати Кравчуку потрібно було, коли займався комуністичною ідеологією і «нічого не знав про злочини комунізму та Голодомор». Або, коли зробив все можливе, щоб Чорновіл не став президентом, а сам потім бездарно віддав свою посаду «червоним директорам».
Або, коли, маючи шанс перетворити Україну, яка була найпотужніша економічно в Східній Європі, в провідну європейську державу - увійшов в історію знищеними галузями і зданим за безцінь ядерною зброєю. До речі, ядерний арсенал України оцінювали в тодішні 100 млрд доларів, а політична роль ядерної зброї взагалі безцінна. Особливо зараз.
Володимир Омелян зазначає, але в історії немає умовного способу і не факт, що він би зробив інакше, навіть, якщо б міг. Єдине, що радує в цій сумній ситуації - Зеленський кожним своїм кроком прискорює свій безславний кінець.