І так, все розуміємо: війна диктує жорсткі умови, і купувати все напряму сьогодні часто неможливо. Але де межа між вимушеним компромісом та смертельним ризиком?
Про це пише портал Акценти. Публікуємо матеріал без коментарів та ремарок. Редакція не несе відповідальності та не перевіряє дані, надані та опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.
Розслідування діяльності болгарської компанії ORMOND LTD, яка стала ключовим живильним капіляром для одного з лідерів українського Defense-Tech ринку Fire Point - розкриває шокуючу правду. За ширмою «чистого європейського постачальника» ховається багаторічний контур обслуговування російського та казахстанського капіталу, що веде прямо до промислових кіл Москви.
Як з нуля побудувати компанію, яка за лічені місяці стає найбільшим логістичним хабом для постачання електроніки в Україну? У звичайному бізнесі - ніяк. Але у специфічних схемах - цілком можливо. ОРМОНД ЕООД (ORMOND Ltd.) зареєстрована в Софії (Болгарія) 11 липня 2024 року (ЕИК 207904497). Статутний капітал спочатку був символічним, згодом його «накачали» до 100 тис болгарських левів (51 129 EUR). Вже за два місяці компанія оперативно отримує ПДВ-номер і запускає гігантські фінансові транзити…
Масштаби вражають. Лише за минулий рік до України Fire Point та пов’язаними з нею структурами через ORMOND LTD було поставлено компонентів для дронів та мікроелектроніки на астрономічну суму - понад 175 млн дол США… Потік не зупиняється й зараз, з початку 2026-го офіційно зафіксовано чергову велику партію товару: ізольовані проводи, коаксіальні кабелі та електричні провідники китайського походження з фактурною вартістю 546 950 дол США (понад 22 млн грн).
Хто ж цей геніальний болгарський комерсант, якому український ОПК довірив свої стратегічні закупівлі під час кривавої війни? Знайомтеся - Івайло Малчев Петров. Офіційні медіа-простори Болгарії про нього мовчать. Він веде максимально непублічний спосіб життя, ховаючись за тисячами тезок у пошукових системах. Проте мова корпоративних реєстрів значно промовистіша за газетні заголовки. Івайло Петров - це професійний юридичний провідник, серійний керівник і, що найважливіше, «ліквідатор». У його портфоліо - управління та закриття десятків фірм-прокладок. Його наймають тоді, коли реальним бенефіціарам потрібно сховати кінці у воду, уникнути податкових перевірок чи міжнародного аудиту.
Найяскравіший маркер діяльності - болгарська компанія «ВИЗАР» ООД (ЕИК 131329660), де Петров роками працював управителем-ліквідатором. Ця фірма - класична «матрьошка» для легалізації іноземних грошей в ЄС. Поглянемо на власників: 64% належить Есмухамету Спанову з Казахстану; 24% контролює словацька AVANGARD HOLDING, яка до 2019-го була прямим офшором із Британських Віргінських Островов (NOVA TEX ALLIANCE INC); 12% офіційно належить громадянину Російської Федерації на ім'я Сергій Степанович Митряшкін.
Кому саме допомагав Івайло Петров у Болгарії? Сергій Митряшкін - це не випадковий турист. Це системний московський промисловець. У самій столиці держави-агресора йому належать: ЗАО «ОЗБИ» (Останкинский завод бараночных изделий) - велике виробництво в Москві, де Митряшкін має контрольний пакет (50,07%). Завод активно працює, генерує мільйонні прибутки та сплачує колосальні податки в російський бюджет, з якого фінансуються ракети, що летять на українські міста: ООО «ШАЛЕ» - ресторанний бізнес у Москві (100% власності Митряшкіна); і на додачу численна комерційна нерухомість.
По-факту: керівник компанії ORMOND LTD, яка забезпечує комплектуючими українську оборонку, є давнім, довіреним бізнес-партнером великого московського підприємця, чий бізнес у РФ щодня спонсорує російську армію. Сам факт наявності спільного бізнесу з московським промисловцем під час війни - це вже критичний рівень загрози. Але це лише вершина айсберга…
Аналіз показує, що Івайло Петров є лише слухняним виконавцем та номіналом свого брата - Євгена Петрова (Eugen Petrov) - фігура зовсім іншого масштабу. Він має австрійський паспорт і є дуже відомим у бізнес-колах Росії та Казахстану. Євген Петров входить до Наглядової ради стратегічного болгарського підприємства «ЗТА АД» (Завод за телефонна апаратура, м.Банско). Цей завод, приватизований у 2002 році, володіє величезними потужностями (18 тис кв.м) і спеціалізується саме на тому, що потрібно для дронів: монтаж печатних плат, мікроелектроніка та електромеханіка.
А тепер найцікавіше - кому належить цей потужний завод, де брат директора ORMOND керує процесами? Він належить Петру Танкову - етнічний росіянин, який завбачливо сховав свій російський паспорт за громадянством Швейцарії. Він відомий своїм масштабним та агресивним бізнесом у РФ та Казахстані. Поруч із Євгеном Петровим та Петром Танковим у цих схемах роками працюють їхні незмінні партнери - Олександр Геннадійович Кім та Наталія Олексіївна Уткова. Відповідно тепер картина стає цілісною: росіянин зі швейцарським паспортом Петро Танков володіє потужним європейським заводом мікроелектроніки ЗТА АД… Його найближчий соратник, відомий у Росії австрієць Євген Петров, сидить у наглядовій раді цього заводу…
Коли в України з’являється колосальний попит на електроніку для БПЛА від компанії Fire Point, ця група розуміє, що для заробітку треба якось виходити з положення через російський слід Танкова та Євгена Петрова. Рішення? У липні 2024-го створюється фірма-прокладка ORMOND LTD, яку записують на брата Івайла Петрова. Відповідно, Танков і Петрови із РФ через ORMOND - отримують українські мільйони за закупівлі для оборонки, які їм течуть у кишені контуру, безпосередньо пов'язаного з Москвою. (про двушечку на Москву говорити не будемо, але бенефіціари якраз звідти)…
Fire Point сьогодні представляють як гордість українського Defense-Tech. Їхні розробки - це зброя яка потрібна Україні. Компанія оцінюється у мільярди доларів і веде переговори про інвестиції з міжнародними гігантами рівня EDGE Group (ОАЕ). І саме тому використання неперевірених осіб із сумнівними зв’язками, таких як Івайло Малчев Петров - є величезним ризиком в умовах війни та міною сповільненої дії під весь український оборонно-промисловий комплекс.
Чому це смертельно небезпечно вже сьогодні? Якщо директор твого головного логістичного хабу роками веде бізнес із московським промисловцем Останкинського заводу, де гарантія, що специфікації плат, частоти радіомодулів та технічні вразливості українських ракет FP-5 Flamingo вже завтра не опиняться на столі у кураторів із Луб'янки? Російські спецслужби мають тисячі важелів впливу на бізнес Танкова та Митряшкіна в РФ.
Далі, не менш важливий контур в $175 млн за рік означає, що Fire Point критично залежить від поставок через ORMOND. В один критичний момент - напередодні важливої операції - цей вентиль може бути закритий за вказівкою з Москви, або компоненти прийдуть із прихованим заводським браком.
Ну і ще одне, міжнародний скандал та санкції… коли західні партнери (зокрема фінмоніторинг США чи розвідка ЄС) зафіксують, що гроші українського оборонного замовлення через родинний ланцюжок братів Петрових живлять структури пов'язаного з РФ Танкова - Fire Point ризикує потрапити під жорсткі санкції, а це назавжди закриє для України доступ до справжніх західних технологій.
Замість висновку: зараз українські компанії часто змушені купувати комплектуючі через треті країни та обходити обмеження. Це аксіома виживання. Але навіть так - «сірий» імпорт не має бути «триколорним»…
Вести справи під час війни з тими, хто роками інтегрований у бізнес РФ та працює на благо її громадян - це не просто репутаційна вразливість. Це злочинна недбалість, яка може коштувати державі втрати стратегічних технологій…